в Музеї народної архітектури та побуту України, приїхав і Данило Шабак з Рівненщини. Його унікальна методика лікування опіків викликала загальний інтерес. Сьогодні ми знайомимо наших читачів з цією непересічною особистістю.

У минулому номері "Народного лікаря України" був надрукований матеріал "Скільки бажання вилікувати вкладаю я у кожного хворого!". Його авторка Людмила Давидюк, до речі, землячка "медового лікаря" Данила Шабака, розповіла про свій власний досвід лікування опіків за методикою пана Данила й ділилася роздумами про долю талановитих самоуків, часто ніким не підтримуваних - ні офіційною медициною, ні спонсорами. "Невже не знайдеться в Україні людина, яка зможе піднести поки що примітивну домашню лікарню на рівень висококласної сучасної клініки?" - запитувала на завершення пані Людмила.

Сьогодні ми вирішили детальніше розповісти про цю самобутню людину - Данила Шабака, може приверне чиюсь увагу його доля і його праця. Хай це буде й наша маленька часточка у спільну справу.
Сам пан Данило каже, що народився він на пасіці. Швидше за все, це метафора. Але, як кожне художнє перебільшення, базується воно на правді. Бо бджолине царство було навколо нього з самого дитинства. Затятими бджолярами були і дід, і батько. Мали свою пасіку в селі Угли Сарненського району на Рівненщині. Там, у 1966 році й народився Данило.
З дитинства його оточував солодкий, медовий, дзизкотливий і кусючий світ. Змалечку вивчав його секрети й мріяв, що колись матиме власну пасіку. Так воно й сталося, та не відразу.
...Спочатку Данила, як і багатьох у молоді роки, охопила, як писав поет "охота до зміни місць". Трохи попоїздив, як каже, "по світу" - жив на Київщині, на Сумщині... І хтозна, якими манівцями водила б його доля, аж поки сам визначив би своє покликання, але стала на його шляху хвороба.
І досі з певністю не може сказати, що за біда вчепилася. У столичних лікарнях "бездіагнозному" хворому нічим не змогли допомогти. Коли змарнілий і знесилений - самі кістки та шкіра - повернувся додому, ненька лише руками сплеснула. Та заходилась лікувати, як сама вміла - власноруч виготовленими ліками з прополісу. Чи то мамина рука мала силу відводити біду від дитини, чи ліки допомогли, але хвороба відступила.
І було у цьому ще одне, визначальне - Данило всерйоз зацікавився властивостями продуктів бджолярства, що поставили його на ноги. Вчився самотужки - перечитав гору спеціальної літератури, перевіряв на практиці, експериментував, учився...
Нині у Данила Шабака власна, як тепер кажуть, комп'ютерна база даних. У пам'яті його домашнього комп'ютера зберігається справжній архів, на який варто було б поглянути деяким скептикам від офіційної медицини. Це фото людей до і після лікування за методом Данила Шабака. Основний його "профіль" - опіки. І звертаються до нього за допомогою найчастіше тоді, коли офіційна медицина зайшла у глухий кут. На кольорових фото результат особливо добре видно. І він вражає. Чимало серед пацієнтів "медового лікаря" дітей - малеча найчастіше потерпає від опіків окропом, полум'ям тощо, і лікування їх особливо складне.
Пан Данило часто протестує, коли його називають лікарем чи цілителем... Він не має медичної освіти, отож воліє називати себе просто "звичайним пасічником, який лікує людей продуктами бджільництва". Втім, на його боці величезний практичний досвід і ледь не щоденне спілкування з людським болем. Переважно, до нього звертаються хворі з важкими опіками, навіть III і IV ступеня. Але допомагає він і при хворобах органів дихання, виразці шлунка. Лікує медом, пилком, пергою. Не запитує у хворих, як це роблять у наших лікарнях, чи є у них гроші й скільки можуть заплатити. Просто - лікує. А особливо "важких" пацієнтів навіть селить у себе вдома.
Ті, хто спілкувався й лікувався у Данила Шабака, називають його методики унікальними.
На день Успіння Пресвятої Богородиці під Києвом, Данило Шабак привіз розроблені ним ліки, виготовлені на основі меду, - "Апідан" і "Апібальзам". Вони допомагають при важких опіках, але... Скільки тих ліків може виготовити одна людина, і скільком хворим вони втамують біль? А можна було б...
Існує кілька широковживаних афоризмів, зміст яких зводиться, в основному, до того, що теорія без практики мертва. А практика без теорії? Як мінімум, обмежена у використанні. Найкращий результат дає їх поєднання. Але маємо сумний досвід - скільки цікавих винаходів пішло у небуття через неуважність офіційної науки! Коли ж ми зламаємо цей стереотип?

Кор. "Народний лікар України"