Сон був жахливим: на могильному пам'ятнику плакав портрет матері. Навіть мертва, вона дбала про свою єдину дитину, попереджаючи про біду. Звідки ж чекати її, з яких далей виглядати?

А вона тут як тут - зовсім поруч. Це - звичайне відро з окропом, яким ошпарила ногу. Страшний опік жахав не тільки болем, але й самим виглядом. Час поділився надвоє: до того - і після. До того можна було ходити, працювати, спати. А після - був лише біль, тривога, безсонні ночі й знову біль...

У хаті з'явилося безліч ліків. Ця мазь допомогла Олі ця - Каті, оця - Петрові. Та минали дні, і жодна не давала полегшення мені, хоч це були найсучасніші досягнення нашої і зарубіжної фармакології (до речі, чимало із них - на бджолиному воску). В душу повільно, але впевнено заповзали безнадія і розпач.
Рік тому наше село схвилювала звістка про те, що дід Василь Кошмак ледь не позбувся руки саме через опік. А допоміг йому пасічник Данило Шабак, лікуючи продуктами бджільництва Дід Василь жив у хаті свого рятувальника, доки страшна рана не загоїлась - це був опік 3-Б та 4-го ступенів з немалим відсотком. Випадкова зустріч з ним підтвердила сталу істину: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Лише глянула на здорову руку, і рішення з'явилось раптово і безповоротно: "Їхати!".
Про Данила Шабака чимало говорять, з'являлась Інформація в різних ЗМІ. Хто ж він? Лікар-самоук? Він не має медичної освіти! Так, але ж він на практиці має такі феноменальні результати, яких не має сучасна медицина в галузі комбустіології. Проблема комбустіології - це проблема усього світу людина без шкіри жити не може, шкіра - це найбільший орган, який є в людини.
…Звичайна сільська хата. Втомлена дружина, яка разом з чоловіком мусить ділити чужий біль і горе. Щоденне спілкування з хворими наклало відбиток на побут сім'ї: щомиті на порозі може з'явитись людина, якій потрібна допомога.
Пан Данило фіксує своїх пацієнтів не тільки на папері і в пам'яті - сотні кольорових документальних фотографій засвідчили процес зцілення найстрашніших опіків. Комп'ютерна техніка відображає настільки жахливі опіки, що, лише дивлячись на них, серце обливається кров'ю. А як же страждали люди зображення яких попереджають про страшну небезпеку, яка підстерігає кожного з нас у вигляді пари, окропу, полум'я, електричного струму! І через мить - уже усміхнені обличчя і вдячні очі тих, кому Данило Олександрович повернув здоров'я, життя, працездатність.
Яким же чином допомагає простий сільський чоловік людям, які часто до зустрічі з ним пройшли вже сім кругів пекла? Як пояснює він сам, продуктами бджільництва, які мають високу апітерапевтичну властивість, це - прополіс, віск, пилок, перга маточне молочко, мед. Данило - самоук, з дитинства ріс на пасіці і з ранніх років зрозумів, що бджолині продукти є безцінним матеріалом у лікуванні людей. Так і з'явились чудо-ліки після багатьох випробувань і композицій…
А як ставиться до практики Данила Шабака офіційна медицина?
Деякі медики звертались до нього, щоб запозичити досвід, взяти щось корисне для власної практики. Інші приходили зі своїми близькими рідними, самі як пацієнти.
Але є й такі, які не сприймають Данила Шабака як лікаря, котрий повертає здоров'я. І головним козирем у руках опонентів є те, що Данило Олександрович не має медичної освіти. До того ж, він змушений надавати допомогу і лікувати у власному будинку, в умовах, які не можна прирівняти до стерильних умов лікарень. І однак - сотні тяжко хворих пацієнтів одужували саме завдяки його лікуванню.
Так, я згодна з тим, що пан Данило не має відповідної освіти і що для лікування опіків потрібні спеціальні умови. То потрібно надати їх йому! Якщо і зараз він досягає феноменальних результатів, то чому ж не спробувати застосувати його метод у лікарнях України? Якщо до його ліків додати умови реанімаційних відділень - українські медики на весь світ зможуть заявити про свої досягнення.
І ще одне питання яке не дає мені спокою. Чи справа лише в самих ліках? Запитала про це в пана Данила.
- Скільки бажання вилікувати вкладаю я в кожного хворого! - говорить він.
Бажання вилікувати! Чи не є воно тією особливою аурою, яка, здається, огортає всю його постать ледь вловимим, неповторним, медовозаспокійливим запахом? До краю загострені почуття стають свідком дива: мов доторк легенької хмаринки - і в хворого з'являються емоційна підтримка і надія, що теж є важливим фактором у лікуванні.
Методика лікування опіків Данила Олександровича унікальна настільки, наскільки унікальний він сам, наскільки унікальна бджола. І тому все це заслуговує уваги серед науковців, комбустіологів, медиків у цілому.
Досягнуте паном Данилом потрібне людям. А йому самому потрібна не тільки підтримка, але й серйозна допомога, адже кількість хворих щодня зростає. Невже не знайдеться в Україні людини, яка зможе піднести поки що примітивну домашню лікарню на рівень висококласної сучасної клініки?