... Духмяний розкішний сад, м'яко освітлений лагідним надвечірнім сонцем. Вулики попід деревами. Спокійна постать батька, що, здається, увесь час клопочеться біля медового господарства... Он він висипає рій, який сам "заходить" у вулик, а сини-хлопчаки захопливо шукають, чи є в ньому бджолина матка. "Ось, ось!" - тицяють радісно пальчиками то в ту, то в іншу солодку трудівницю, зазвичай, помиляючись. Батько ж на те лише задумано усміхається, а потому розважливо навчає, що та як треба робити...

Ця щемна картинка, каже сарненчанин Данило Шабак, є найвиразнішим спогадом його дитинства. "Та я народився на пасіці", - жартує, коли, бува, хтось запитує про корені його захоплення бджільництвом, яке з часом переросло у справу життя, і якому завдячують своїм зціленням чимало не лише наших краян та людей з усіх куточків України, а й іноземних громадян.

"Прополіс не лікує тільки смерть…"
Вникаючи змалку в премудрощі пасічникарської справи, звісно, чув Данило Шабак багато і про цілющі властивості продуктів бджільництва. Батько, щоправда, не практикував лікування ними. А от мати кілька простих, але помічних, народних рецептів знала. Це, передусім, витяжка з прополісу на вершковому маслі. Цей нехитрий засіб ставав у нагоді й коли в родині хтось нездужав, і односельчанам вона його рекомендувала при багатьох хворобах.
У тому, наскільки мудрими були неньчині поради, Данило Шабак ще раз пересвідчився, коли взявся ґрунтовно досліджувати властивості продуктів бджільництва. Фах він обрав далекий від цього (має спеціальність технолога взуттєвого виробництва), проте зі справою своїх дідів-прадідів не розлучався ніколи. Куди б доля не закидала його, де б не працював, всюди возив із собою бджолині сім'ї, а ще, як мовилося, щораз глибше пізнавав силу цих неоціненних природних скарбів, премудрощі апітерапії - давньої науки лікування продуктами бджільництва. Знадобилися в цьому і гори перечитаної літератури, й власні спостереження та дослідження, і природний дар.
- Вивчаючи склад бджолопродуктів, я дійшов висновку, що, поєднуючи їх, можна виготовити набагато ефективніші ліки, - ділиться - Мова не про загальновживаний мед, а передусім про прополіс пергу, пилок, віск, забрус, личинкове та маточне молочко. Припущення підтвердилися. Компонуючи апіпродукти, я, зокрема, виготовив препарати "Апідан" та "Апідан плюс", які є дуже ефективними при лікуванні опіків. Вони мають природну кератологічну, регенеруючу, протизапальну, антимікробну, болетамувальну та рубцерозсмоктуючу дії. Основним компонентом цих композицій є прополіс. Спектр дії цього продукту бджільництва надзвичайно широкий. Навіть складно назвати недугу, при якій він не є помічним. Наукою доведено, що він навіть ракові клітини вбиває в організмі "Прополісом не можна лікувати тільки смерть", - сказав про бджолиний клей один польський професор. І я в своїй практиці переконувався в цьому безліч разів.
Хата на околиці Сарн
Коли дев'ять років тому після тривалих подорожей Україною Данило Шабак повернувся на рідну Рівненщину і "осів" у Сарнах, врешті зміг здійснити свою давню мрію мати велику пасіку. Об тім, як із до-помогою продуктів бджільництва та власноруч виготовлених із них натуральних ліків диво-пасічник зцілює людей від різних хвороб, уже незабаром знала вся округа. Допоміг одній людині - вона переповіла іншій, та - ще комусь, отак, як це зазвичай і буває, й поширилася добра слава. "Хворі приходять за допомогою, то як же їм відмовити", - каже пасічник. Зрештою ні на що інше в нього часу не лишилося. Серед його пацієнтів - не лише сарненчани, а й жителі Донецької, Миколаївської, Київської, Луганської областей. Шукали дім пасічника на околиці поліського міста громадяни США, Канади, Польщі Німеччини.. Приїжджають до нього хворі екземою, туберкульозом, із виразками шлунка, гастритами та багатьма іншими недугами. Проте основна його, так би мовити, спеціалізація - опіки. Ті результати, яких досягає сільський пасічник у їх лікуванні, впору визначити як "очевидне-неймовірне".
- Першим моїм пацієнтом був я сам, - каже пан Данило. - Двадцять літ тому сталося так, що обпікся. Тож і мусив шукати раду. Потім родичам допомагав. Ну а сторонніх лікую ось уже впродовж 12 років. За допомогою згаданих препаратів на основі того ж таки прополісу. У найскладніших випадках зовнішнє застосування продуктів бджільництва поєдную із застосуванням медичних препаратів.
До рук Данила Шабака неодноразово потрапляли постраждалі навіть із 3-Б та четвертим ступенями опіків, які охоплювали 50-60 відсотків тіла. Що це означає, очевидно кожному медику. Між тим за допомогою до пасічника (хоча, напевно, й не зовсім доречно його так називати) обпечені зазвичай звертаються вже після того, як пройшли сім кіл пекла у спеціалізованих лікарняних установах.
- Для хворих - це часто дуже погано. Адже втрачено дорогоцінний час, - твердить пан Данило. - Для мене ж, зі зрозумілих причин, добре. Адже вони у такому випадку мають із чим порівняти. Мова і про звичайне людське ставлення, і про все інше... Серед моїх пацієнтів були люди, котрих медики, так би мовити, уже "списали".
Щоб не бути голослівним, Данило Шабак відкрив свою комп'ютерну картотеку хворих. Там зібрані відомості про всіх людей, котрі шукали в нього допомоги: адреси, діагнози, а ще - в хронологічному порядку на кольорових знімках зафіксовано те, в якому стані вони потрапили до нього та увесь перебіг лікування, аж до видужання. Картина, м'яко кажучи, вражаюча. До речі, у нелегкому догляді за хворими найпершою помічницею пана Данила є його дружина Марія - разом ділять біль цих людей, підтримують їх морально, віддаючи все душевне тепло й доброту. Для того ж, щоб переконатися, наскільки важких хворих ставив на ноги пасічник із Сарн, медичної освіти і знань про те, що таке третій і четвертий ступені опіків, і не треба було.
- А он ця молода жіночка, - каже напівжартома-напівсерйозно, показуючи світлину із чорним обпеченим обличчям, незважаючи на те, що з нею сталося, після лікування бджолопродуктами навіть ще гарніша стала, ніж її мати народила - зникло ластовиння...
Побачивши наступні фото цієї пацієнтки, якщо відверто, не мала що сказати...
"Я їздив до Насті Овчар і готовий був їй допомогти"
Попри результати, яких досяг у лікуванні опіків, та документальні цьому підтвердження, - каже Данило Олександрович, зі сторони медиків він зустрічає стіну несприйняття. Попри все, мовить, вони йому не вірять і край. А, може, просто не хочуть вірити. Винятком із загального правила, розповів, був лише нині вже покійний Марко Конько, котрий, як відомо, працював головним лікарем Рівненської обласної дитячої лікарні. Він свого часу пропонував Данилові працювати в лікарні, ділитися з медиками своїм досвідом, проте пасічник відмовився. Шкодує про це.
На зверхнє ставлення напоровся він, звісно, й коли приїхав до Київського опікового центру запропонувати свою допомогу в лікуванні маленької української героїні Насті Овчар.
- Я не хотів туди їхати, бо знав, що до дівчинки мене ніхто не підпустить, - пригадує. - Вмовили колишні пацієнти - коли сталося з Настею лихо, телефон у мене не змовкав. Всі дзвонили й просили допомогти. Знайшлися й такі, котрі телефонували безпосередньо у Київ в опіковий центр і розповідали про мене...
"Ви нічим не допоможете", - з такої фрази, як і передбачав Данило Шабак, розпочалася його розмова з одним із провідних фахівців цієї медичної установи. Втім сарненчанин добре підготувався до цієї зустрічі, і вже незабаром медик слухав його уважніше. Власне, після того, як Данило Шабак нагадав йому про одного з колишніх пацієнтів опікового центру.
- Тому молодому чоловікові, котрий обпік смолою ногу, пропонували ампутацію кінцівки, - каже пасічник. - Не маючи іншої ради, він вхопився за останню соломинку - поїхав до мене. Ногу я врятував. Лікар із опікового центру одразу пригадав той випадок. "А ви можете мені показати його вилікуваного?" - запитав мене. "Будь ласка", - кажу йому, адже при собі мав усі фотографії, які про це свідчили, та й епікризи з опікового центру, з якими до мене приїхав і цей хворий, й інші.
Лікар Данила Шабака, як мовилося, вислухав уважно. Проте до Насті сарненчанин так і не потрапив, її ось-ось уже мали везти за кордон. Ліки ж свої залишив в опіковому центрі, попросивши використати їх на котромусь із інших пацієнтів. Як вчинили з тими препаратами, він не знає. Про те ж, що його не підпустили до Насті, ще й нині згадує з болем. Твердить, що спільно з лікарями зміг би домогтися, щоб дівчинка нині була у значно ліпшому стані, ніж вона є.
А ще - Данило Шабак впевнений, що за кордон дівчинку зовсім не обов'язково було везти. Наші лікарі, за його словами, нічим не гірші ніж тамтешні. Проблеми комбустіології (галузь медицини, що займається опіками) всюди однакові. В чому саме вони полягають, Данило теж пояснив детально. Головне ж, як він твердить, багато з них можна було б успішно усунути, якби офіційна медицина визнала його апітерапевтичні дослідження Завдяки методиці, яку він застосовує, каже, ми могли б "гриміти на вець світ". Звертався він із тим вже й у Міністерство охорони здоров'я. Відповідь, як і думав, одержав відчіпну...
Райський аромат
- А які ще Ви ліки винайшли? - поцікавилася в пасічника.
- Та стільки, скільки бджоли, - усміхнувся у відповідь пан Данило. - Хочете, я Вас познайомлю зі своїми дівчатами-трудівницями.
... Гнітючий настрій від перегляду картотеки світлин та відеокасет із понівеченими людьми, котрих доводиться лікувати Данилові Шабаку, у бджолиному царстві, звідки він і черпає чудодійні ліки, розвіявся одразу. Розповідає про своїх підопічних медовий лікар багато і цікаво. І про устрій їхнього життя, і про характер. Останній, каже, відчутно відрізняється у різних порід бджіл. Найагресивніші - наші місцеві лісові, яких люди переселили з дуплянок. Спокійні ж - карпатської породи та італійської. Хоча за певних обставин всі медові трудівниці в дечому схожі - однаково не люблять запаху тютюну та алкоголю. Зачують - ну то стережися.
За інших обставин, якщо порода не агресивна, боятися бджіл, каже пан Данило, не треба. Запропонував у цьому й мені переконатися. Насмілившись взяти в долоню пригорщу солодких трудівниць, зізнаюся відверто, очікувала всякого. Проте жодна з них, схоже, навіть і на думці не мала ніякої диверсії щодо мене. Потому, розхоробрившись, взяла і рамку з бджолами до рук, а ще - відважилась подихати випарами вулика, про чудодійні властивості яких розповідав Данило Шабак, називаючи їх не інакше як райським запахом.
Нахилившись над бджолиним будиночком, в якому метушилося тисяч з кілька комах, зрозуміла чому. В тому п'янкому запахові чується віддих рідної землі, уся її цілюща сила, зібрана в ніжних і терпких ароматах трав, квітів, лісу...

"Вісті Рівненщини" Світлана ТУБІНА